Показано, що фізичне виховання набуває пріоритетів у педагогічній науці саме в середині XIX - середині XX ст. Проаналізовано регіональні особливості педагогічних підходів до фізичного виховання українськими вченими. Висвітлено погляди українських педагогів (О.Духновича, К.Ушинського, Г.Ващенка, М.Демкова, А.Макаренка, В.Сухомлинського, П.Юркевича та ін.) на фізичне виховання. Доведено, що їх теоретичні розробки стали підгрунтям для формування та розвитку української системи фізвиховання. Вивчено напрями ровитку фізичого виховання на українських землях, які були в складі різних держав. Проаналізовано внесок видатних українських педагогів у становлення, а також розвиток системи фізвиховання. Узагальнено роль і значення діяльності теоретиків даного періоду в формуванні національної системи фізвиховання. На підставі аналізу спадщини українських педагогів викладено сутність фізичного виховання, розглянуто його форми, принципи, засоби та методи, які використовувалися в зазначений період. Підтверджено зв'язок між популяризацією фізичного виховання, різних видів спорту та реалізацією національної ідеї на українських землях.

  Скачати повний текст